Інформатика та інформаційні технології – це наука, яка, незважаючи на те, що є досить молодою, постійно оновлюється. З кожним роком змінюються потреби сучасного суспільства, зростають стандарти та критерії оцінювання якості освіти. Відповідно до цього з’являються і новітні технології викладання. Наприклад при вивченні теми «Web 2.0 або WIKI- технології у сучасній шкільній освіті.» не просто треба дати учням інформацію про вікі-технології, бо з Вікіпедією, як основним вікі-сайтом діти знайомі ще з середньої школи, а намагатися залучити їх до творчої роботи. Для цього використовую регіональний мережевий проект «Київські літописи» . Учні готують доповіді з цікавинок регіону , залучаються не тільки до інформатики та WIKI- технологій, але й пізнають історію, природу, цікаві місця, новини рідного краю. Як результат цієї роботи – учні одразу ж бачать практичне значення регіонального мережевого проекту, застосовуючи тільки набуті знання по WIKI- технологіям, як засіб створення нових знань з суспільствознавства . Рушійною силою інноваційної діяльності є педагог, як творча особистість, оскільки суб’єктивний чинник є вирішальним під час пошуку, розробки, упровадження і поширення нових ідей. Основною умовою існування творчого викладача, що має широкі можливості і необмежене поле для діяльності є інноваційний потенціал педагога – тобто та сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, який виявляє готовність вдосконалювати педагогічну діяльність, має творчу здатність генерувати нові ідеї. Для вирішення цієї проблеми і слід проводити впровадження інноваційних методів навчання за декількома напрямками. І першим з них слід назвати демократизацію навчального процесу, тобто надання учням більшого права голосу та забезпечення автономії у навчання, коли учень одержує знання у результаті творчої самостійної діяльності під час розв’язання поставленої задачі, за заданими вчителем напрямками та орієнтирами. Звідси витікає і другий напрямок: індивідуалізація навчального процесу, в якому вчитель ретельно вивчає особистості своїх учнів та пристосовує до них своє викладання з метою перетворення учнів з пасивних об’єктів педагогічної діяльності в активних суб’єктів-учасників навчального процесу, привчають учнів до самостійності мислення, і, що є найголовнішим, знімають психологічний бар’єр «учень-вчитель». Наступним напрямком, що допомагає реалізації попередніх, є впровадження так званого кооперативного навчання яке являє собою застосування таких інноваційних методик навчання як: o ротаційні (змінні) трійки, o акваріум, o карусель, o робота в парах, o робота в малих групах, o два-чотири-всі разом. Найкраще застосовувати напрямок кооперативного навчання на уроках присвячених узагальненню знань та застосуванню знань, умінь і навичок на практиці. Ефективним результатом таких уроків є підвищення самооцінки, збільшення творчих досягнень, доречна поведінка, краще ставлення до школи, позитивний контроль та самоконтроль. Вищеназвані напрямки обумовлюють появу ще одного. Це інтенсифікація навчального процесу. Вона заснована на передбаченні досягнення у навчанні бажаних результатів за рахунок напруження розумових можливостей особистості. Основними способами інтенсифікації є: - мотивація навчання шляхом формування в учнів пізнавального інтересу, почуття обов'язку і відповідальності за навчання; - підвищення інформативності навчання, тобто збільшення обсягу знань, які засвоюються за один і той же час; - прискорення темпу навчання, усунення непродуктивних затрат часу; - впровадження активних методів навчання — групових, проблемних, програмованих, дослідницьких, самостійної роботи тощо; - раціоналізація навчальної діяльності учнів, формування у них уміння вчитися, розвиток навичок читання, письма, обчислень; - використання активних форм навчання — семінарів, співбесід, практикумів, екскурсій, нетрадиційних занять; - використання нових ТЗН, включаючи комп'ютери, автоматизовані засоби контролю. Цьому певною мірою сприяє напрям удосконалення системи контролю (в тому числі і тестування учнів) знань та вмінь набутих учнями на уроках інформатики. І тут головним є вміння учнів використовувати отримані знання в першу чергу для вирішення проблемних задач і завдань. Бо тільки внаслідок перевірки і оцінки учень дізнається, що він знає і чого не знає або знає недостатньо, що йому треба зробити для покращання якості знань. А це неминуче підводить його до самостійних висновків про необхідність освоєння більш раціональних прийомів навчальної праці. До всього зазначеного вище можна додати, що реалізація усіх зазначених напрямків допомагає учителю вести навчальний процес на уроках на високому рівні у відповідності до поставлених задач сучасної освіти. Бо використовуючи все багатство методів, форм і засобів навчання, слід одночасно вести пошук нових підходів до навчального процесу, розвивати методичне винахідництво вчителів.
|
